Формування громадянських компетентностей учнів на уроках хімії

 

 

 

 

Тетяна Шокот,

                                                                       вчитель хімії

       Одним із пріоритетних напрямків виховної роботи в сучасній школі є громадянське виховання – процес формування свідомого громадянина, людини з притаманними їй особистісними якостями й рисами характеру, світоглядом і способом мислення, почуттями, вчинками та поведінкою, спрямованими на розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні. Головна мета громадянського виховання – це підготовка молоді до життя у громадянському демократичному суспільстві, у взаємопов'язаному світі, визнання та прийняття цінностей, що виступають головними, визначальними для нашого суспільства, це формування громадянської позиції у кожного учня. Процес розвитку і формування громадянина – це процес розвитку особистості, в якій органічно поєднуються високі моральні чесноти, громадянська зрілість, патріотизм, професійна компетентність, активність, творчі начала, почуття обов’язку й відповідальності перед суспільством, перед Батьківщиною.

Згідно з Концепцією громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності педагогам необхідно вирішити систему завдань:

  • формування національної свідомості, належності до рідної землі, народу;
  • визнання духовної єдності поколінь та спільності культурної спадщини;
  • виховання почуття патріотизму, відданості в служінні Батьківщині;
  • формування соціальної активності особистості на основі таких соціальних умінь як готовність узяти на себе відповідальність, здатність до спільного життя і співпраці в громадянському суспільстві, здатність до самостійного життєвого вибору на основі гуманістичних цінностей;
  • формування працелюбності особистості, відповідальності за свої дії;
  • уміння визначати форми та способи своєї участі в житті суспільства;
  • виховання негативного ставлення до будь-яких форм насильства;
  • утвердження гуманістичної моралі та формування поваги до таких цінностей як свобода, рівність, справедливість;
  • усвідомлення взаємозв’язку між ідеями індивідуальної свободи, прав людини та її громадянською відповідальністю;
  • формування політичної та правової культури засобами громадянської освіти, яка дає знання про політичні системи і владу на всіх рівнях суспільного життя, про закони та законодавчі системи;
  • розвиток критичного мислення, що забезпечує здатність усвідомлювати та відстоювати особисту позицію в тих чи інших питаннях, уміння знаходити нові ідеї та критично аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи, передбачати можливі наслідки дій та вчинків.

Серед критеріїв і результатів громадянського виховання неабияке місце посідає громадянськість особистості, яку складають моральна, політична та правова культура, почуття власної гідності, внутрішньої свободи і водночас вболівання за суспільні ідеали, за пріоритети держави, благо свого народу і його дружні взаємини у світовому співтоваристві.

Громадянськість – духовно-моральна цінність, світоглядна і психологічна характеристика особистості, що визначає її обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, це реальна можливість втілення в життя сукупності соціальних, політичних і громадянських прав особистості, її інтеграція в культурні й соціальні структури суспільства.

Громадянське виховання потребує додержання принципів:

  • гуманізації та демократизації, які означають рівноправність учасників виховної взаємодії, їх взаємоповагу, діалогічність, відкритість до сприймання громадянських цінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, милосердя;
  • самоактивності й саморегуляції, які сприяють розвитку суб’єктивних характеристик, формують здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень, вироблення громадянської позиції, почуття відповідальності;
  • системності, що передбачає гармонійне вживання нових якостей у структурі особистості;
  • комплексності й міждисциплінарної інтегрованості, які передбачають поєднання навчального й виховного процесів, зусиль різних інституцій – сім’ї, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжних самодіяльних об’єднань;
  • наступності та безперервності, які полягають в етапності виховання, на кожному з яких ускладнюються й урізноманітнюються зміст і напрями розвитку утворень, які становлять цілісну систему громадянських чеснот особистості;
  • культуровідповідності, що означає єдність громадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну спільність, наступність і спадкоємність поколінь;
  • інтеркультурності, в основі якого лежить інтегрованість української та загальнолюдської культури. Полягає у забезпеченні передумов для формування особистості на національному ґрунті, її відкритості для інших культур, ідей та цінностей. Лише така особистість здатна зберігати національну ідентичність, бо усвідомлює національну культуру як невід’ємну складову культури світової.

Ефективність громадянського виховання залежить від спрямованості навчально-виховного процесу, провідна роль в якому належить предметам соціально-гуманітарного циклу, чільне місце серед яких посідає іноземна мова.

Слід зазначити, що всі заходи громадянського змісту повинні опиратись на знання, здобуті на уроках, поглиблювати та поширювати їх, адже тільки на ґрунті знань формуються стійкі переконання і відповідні стереотипи поведінки та дій. Вони повинні логічно продовжувати урочну роботу, мати певну систему, враховувати принципи послідовності та доступності, бути цікавими. Якщо в процесі їх проведення струмуватиме учнівська творчість, самостійна ініціатива самовираження, якщо кожен учасник співпереживатиме, відчуватиме від участі задоволення й насолоду, то поставлена мета буде досягнута.

Ще один важливий напрямок громадянського виховання – це утвердження гуманістичної моралі. Важливими моральними цінностями, які визначають громадянську поведінку особистості, є доброта, увага, чуйність, милосердя, совість, чесність, правдивість, свобода, рівність, справедливість, повага і любов до своїх батьків, толерантність, гідність, працелюбність, відповідальність та інші. Ці якості визначають культуру особистості. Сформованість цих моральних норм полегшує сприймання школярами правових норм, які в свою чергу сприяють глибшому усвідомленню моральних істин. Моральність особистості стимулює соціально цінну поведінку, застерігає від правопорушень. Уроки англійської мови є одним із інструментів становлення особистісних якостей людини, його соціальних і духовних орієнтирів.

Компоненти морального здоров'я особистості виконують вищу регулюючу функцію у процесі формування навичок спілкування. Високий рівень моральної культури спілкування надає людині можливості не тільки свідомо та систематично долати негативні риси свого характеру, а й гуманізовувати стосунки з іншими.

Невід’ємною часткою громадянського є полікультурне виховання, яке охоплює вивчення різноманітних культур, виховання поваги до представників усіх культур, не зважаючи на расове, етнічне походження, сприйняття взаємозв’язку та взаємовпливу загальнолюдського, національного компонентів культури в широкому значенні.

У дітей формуються такі загальнолюдські цінності, як глибше усвідомлення своєї культури, поважне ставлення до чужої. Ознайомлення з культурою країни, мова якої вивчається, відбувається шляхом порівняння з традиціями та звичками свого народу. Таким чином, відбувається своєрідний діалог культур вустами школярів: порівнюючи життя закордонного однолітка зі своїм, життя своєї країни з реаліями життя за кордоном, учні виділяють загальне та специфічне, що сприяє об'єднанню, зближенню, розвитку розуміння і доброго ставлення до тієї чи іншої країни, її людей, традицій та звичок.

Громадянська культура включає бережливе ставлення до природи, що є справою як внутрішньодержавною, так і міжнародною. Це ставлення виявляється в особистій причетності й відповідальності за збереження й примноження природних багатств, у виробленні вміння співіснувати з природою, в усвідомленні особливостей і основних екологічних проблем навколишнього середовища. Робота по вихованню громадянської культури в цьому напрямку проводиться під час вивчення тем "Подорожування", "Природа і погода", "Природа і навколишнє середовище", "Навколишній світ".

Однак у цьому разі кожен учень вже несе індивідуальну відповідальність за своє рішення. В той самий час у рольовій грі зазвичай попередньо обговорюється траєкторія поведінки учасників у певній ситуації. В результаті використання даного прийому роботи також доречно запровадити етап рефлексії у тому, щоб учні змогли проаналізувати необхідність та ефективність тієї чи іншої моделі поведінки. Звісно, багато в чому рольова поведінка визначається мовним матеріалом, але моральна спрямованість також впливає на гаданий варіант поведінки.

Крім вище згаданих методів, доцільно використовувати також і традиційні: бесіди, дискусії, різні форми роботи з книгою, періодичною пресою. Всі вони допомагають вводити підростаюче покоління в систему цінностей демократичного суспільства, що передбачає формування в нього основ громадянської культури.

Безперечно, сучасна молодь потребує готовності до життя у відкритому європейському суспільстві, соціальної активності, громадянської компетентності, усвідомлення своєї ролі в житті та впевненості в тому, що вона може позитивно впливати на зміни в соціумі. На вирішення цієї проблеми спрямована робота всіх ланок суспільства, перш за все – освітньої системи. Проблема громадянського виховання школярів знаходиться в центрі уваги всіх педагогів, які поступово спрямовують підростаючу особистість до вибору громадянських цінностей, стимулюють її бажання самовдосконалюватись, готують її до повноцінного життя у громадянському демократичному суспільстві.

Використана література

  • Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти, 2001.
  • Громадянин – Держава – Громадянське виховання. Антологія / Упорядники М. П.  Рогозін і О. В.  Сухомлинська. – Донецьк, 2001
  • М.  Грушевський.  На порозі нової України. Нью-Йорк-Львів-Київ-Торонто-Мюнхен, 1992.
  • Дерев’янко Н. Теоретичні засади формування громадянської культури школярів / За ред. В. Костіва. – Івано-Франківськ: Плай, 2002. – 199 с.
  • Сухомлинський В. О. Народження громадянина / В. О. Сухомлинський // Вибрані твори. В 5-ти т. – Т. 3. – К.: Рад. шк., 1976.