Формування фундаменту громадянської позиції: теоретичний аспект

Формування фундаменту громадянської

позиції: теоретичний аспект

 

Л.Зеленюк,

заступник директора

з навчально-виховної роботи

 

 

 

Одним із найактуальніших завдань сьогодення в Україні є створення умов для формування людини-громадянина, людини для якої громадянське суспільство є середовищем для розкриття творчих можливостей, задоволення особистих та суспільних інтересів.

Виконання цього завдання може забезпечити система громадянської  освіти, що має на меті підготовку до активної участі в житті демократичного суспільства і формування громадянських компетентностей і компетенцій.

Громадянська компетентність на думку вчених-дослідників відноситься до ключових компетентностей, які сьогодні визначені як орієнтири для виявлення результативності освітнього процесу. Ключова компетентність є об’єктивною категорією, що фіксує певний рівень розвитку в особистості суспільно-визначеного комплексу знань, умінь, навичок, ставлень, орієнтацій. Громадянську компетентність учня розуміють як сукупність освітніх елементів, що складається з сукупності знань, умінь, навичок, які допомагають людині усвідомити своє місце в сусупільстві, обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, державою.

Під громадянською компетенцією розуміється здатність людини реалізовувати на практиці свою компетентність, здатність взяти на себе відповідальність, вміння спільно виробляти рішення й брати участь у його реалізації, толерантність до різних етнокультур і релігій, гармонійне поєднання особистих інтересів з потребами суспільства, потреб в реалізації свого особистого потенціалу, здатності до саморозвитку.

Тобто громадянська коипетентність і громадянська компетенція є базовими складовими  компетентністого підходу в сучасній освіті.

Ідеї громадянської освіти і виховання завжди були актуальними у вітчизняній педагогічній думці.

Вагомий внесок й обгрунтування актуальних проблем громадянського виховання молоді, формування у неї національної свідомості вносять науково-теоретичні і практичні дослідження С.Русової, Г.Ващенка, В.Сухомлинського, В.Андрущенка, Р.Арцишевського, М.Боришевського, М.Задерихіної, І.Зясюна, П.Ігнатенка, О.Киричука, Н.Косарєвої, В.Кременя, Л.Крицької, Т.Ладиченко, В.Оржеховської, В.Поплужного, А.Сироьенко, О.Сухомлинської, Г.Філіпчука, К.Чорної та ін.

Г.Ващенко, видатний український педагог, у своїй книзі «Виховний ідеал» звертає увагу на громадянське виховання, зазначаючи, що «зі свого боку школа мусить більше уваги звертати на громадянське виховання молоді. Не досить озброїти учнів знаннями, навіть знаннями з історії нашого народу, не досить патріотичного виховання і лише через лекції. Крім слова, потрібне ще й діло. Учні мають привчатися ретельно виховувати свої громадянські обов’язки й відповідати за них перед шкільною громадою і педагогами… Школа мусить стати для них маленькою батьківщиною, яку вони люблять і честю якої вони дорожать, яку вони разом з педагогами розбудовують.. Життя учнів у школі має бути найповнішим, задовільняючи, по змозі, всі здорові потреби їх, при чому учні мають бути не лише споживачами…» .

Класик української педагогіки В.Сухомлинський, одним із перших, звернувся до громадянського виховання як до головної педагогічної проблеми, визначивши «підлітковий вік особливо важливим для формування громадянина», зазначивши, «що риси громадянина виховуються безліччю впливів педагогічного характеру й некерованими соціальними впливами».

Педагог зазначив, що «задовго до повноліття наш підліток повинен жити  громадянськими думками й сприяняттями», а «справжнє громадянське виховання у процесі навчання починається там, де думка надихає, пробуджує й утверджує прагнення до морального ідеалу».

Вітчизняні дослідники вважають, що у сучасних умовах громадянська освіта має на меті підготовку підростаючого покоління до активної участі в житті демократичного суспільства й розвитку демократичної культури. Результатом громадянської освіти має стати сформованість у молоді громадянської  компетентності як складного особистісного утворення.

Як стверджують сучасні вітчизняні дослідники, громадянська компетен-тність передбачає такі здатності:

  • орієнтуватися у проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні, знати процедури участі в діяльності політичних інститутів демократичної держави, органів місцевого самоврядування;
  • застосовувати процедури й технології захисту вланих інтересів, прав і свобод інших громадян; виконувати громадянський обов’язок у межах місцевої громади та держави загалом;
  • застосовувати способи і стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі  й громадянському суспільству;
  • використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що відповідають чинному законодавству України, задовільняють власні інтереси особи та захищають права людини  й громадянина;
  • робити свідомий вибір, застосовувати демократичні технології прийняття індивідуальних та колективних рішень, враховуючи інтереси і потреби громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави.

     Таким чином, сучасні вітчизняні дослідники під громадянською компетентністю розуміють здатність людини активно, відповідально й ефективно реалізовувати громадянські права та обов’язки з метою розвитку демократичного суспільства.

     Згідно з Концепцією громадянської освіти в школах України її складовими є :

  • громадянські знання, на основі яких формуються уявлення про форми і способи функціонування особистості в політичному, правовому, економічному, соціальному та культурному полі демократичної держави;
  • громадянські вміння та досвід участі в соціально-політичному житті суспільства і практичного застосування знань;
  • громадянські чесноти – норми, установки, цінності та якості, притаманні громадянинові демократичного суспільства.

     Нормативною базою громадянської освіти в Україні, сформованою упродовж останніх років, є певна сукупність правових  актів різної юридичної сили, що врегульовують суспільні відносини в галузі освіти. Серед них: Закони України «Про освіту» (1991) і «Про загальну середню освіту» (1999), Концепція загальної середньої освіти (12- річна школа)  (2001), Національна доктрина розвитку освіти (2002), які містять загальні положення щодо ролі освіти у вихованні громадянина, окреслюють засади та принципи освіти, які беспосередньо відповідають завданням розвитку демократичної  громадянськості підростаючого покоління.

     На підставі згаданих нормативно-правових актів і концепцій громадянської освіти та громадянського виховання можна визначити зміст громадянської освіти, що забезпечує формування громадянської компетентності особистості, як сукупність:

  • громадянських знань

а) філософсько-культорологічних та морально-етичних: про громадські, демократичні, загальнолюдські, європейські, національні норми і цінності; європейську громадянськість; культуру світової цивілізації та культурну спадщину українського народу;

б) політологічних: про типи держав, політичний устрій суспільства, механізм функціонування політичної системи та влади в Україні, політичні організації та інституції, принципи, процедури й регламенти суспільної взаємодії, виборчу систем; особливості взаємодії органів державної влади і місцевого самоврядування та їх відповідальність перед громадянами; сутність громадянського суспільства; систему соціального забезпечення та соціального захисту; ефективні форми взаємодії з представниками владних структур та інших установ;

в) правових: про права людини й механізми їх захисту про головні правові норми, що визначають правочинну поведінку особи в Україні;

г) економічних: про фінансову, податкову і бюджетну системи держави та органи місцевого самоврядування та їх відповідальність перед громадянами; суть ринкових відносин; основні економічні принципи; рушійні сили економічного розвитку; економічні права;

д) соціальних: про соціально ефективну поведінку особистості; стратегії взаємодії та спілкування з іншими; способи залагодження конфліктних ситуацій;

– громадянських умінь

а) у політичній сфері суспільного життя: орієнтуватися у проблемах сучасного суспільно-політичного життя в Україні та визначати власну позицію; застосовувати способи та стратегії взаємодії з органами державної влади на користь собі та громадянському суспільству; використовувати засоби громадянського впливу на владні структури; ініціювати громадську активність;

б) у правовій сфері суспільного життя: реалізовувати й послідовно обстоювати свої права; застосовувати процедури і технології захисту власних інтересів, прав і свобод та прав і свобод інших громадян; виконувати громадянські обов’язки в межах місцевої громади, держави  та її політичних  інститутів; використовувати способи діяльності й моделі поведінки, що в межах чинного законодавства України відповідають інтересам самореалізації особистості та захищають права людини і громадянина;

в) у соціальній сфері сусупільного життя: ефективно спілкувтися, застосовувати моделі поведінки, характерні для високої культури міжлюдських (міжгрупових і міжособистісних) стосунків; долати стереотипи, войовничий націоналізм, расизм та нетерпимість, визнавати і приймати різноманітність, іти на компроміс з різними етнічними, релігійними групами заради соціального миру в державі; дослухатися, розуміти й тлумачити доводи інших людей; розглядати альтернативні дії та поведінки й піддавати їх аналізу з етичної точки зору; розробляти стратегію ухвалення рішень з урахуваням норм і цінностей громадянського суспільства в складних ситуаціях особистого та громадянського життя; робити свідомий вибір, застосовувати демократичні технології прийняття індивідіальних і колективних рішень, враховуючи власні інтереси, інтереси та потреби інших громадян, представників певної спільноти, суспільства та держави; брати участь у самоорганізації; самоврядуванні дітей та молоді;

г) в економічній сфері суспільного життя: реалізовувати й обостоювати свої права як суб’єкта ринкових відносин, споживача і платника податків; становлювати і розвивати партнерські економічні стосунки; орієнтуватися в умовах вільного ринку;

д) загальнопізнавальних: мислити критично й незалежно; критично приймати інформацію, зокрема, щодо способів думок і філософських, релігійних, соціальних, політичних і культурних концепцій, самостійно її  аналізувати й застосовувати; формулуювати, висловлювати й пуб-лічно обстоювати власну позицію; вести дискусію на захист своєї точки зору;

– громадянських цінностей, ставлень, установок

а) загальнолюдських: доброта, чуйність, милосердя, совість, чесність, правдивість, працелюбнійсть, справедливість, гідність, терпимість до людей, повага і любов до батьків, роду, бережливе ставлення до природи;

б) демократичних (громадянського суспільства): почуття власної гідності, шанування прав людини та свободи особистості як абсолютної цінності; повага до законів; визнання головних демократичних цінностей (свободи, справедливості, рівності можливостей, здатності жити разом, поваги до гідності й прав людини, солідарності, захисту довкілля, відданості миру); лояльне і, водночас вимогливе ставлення до влади; активна громадська позиція, впевненість у своїй спроможності впливати на життя суспільства; повага до інтересів, прав, самобутності великих і малих народів, міжкультурне взаєморозуміння, толерантність;

в) національних: обов’язок і відповідальність перед співвітчизниками, Батьківщиною, державою; віра в духовні сили свого народу, його майбутнє; любов до України та рідного краю, повага до національної історії, культури, мови, традицій.

     Виходячи  з теоретичних напрацювань у галузі громадянської освіти, громадянської компетенції та громадянської компетентності можна зробити висновок, що громадянська компетентність – це інтегрована якість особистості, що дозволдяє їй усвідомлено, відповідально і ефективно користуватися громадянськими правами і свободами, виконувати обов’язки громадянина, займати активну громадянську позицію, поділяти цінності демократичного суспільства, бути патріотом своєї Батьківщини, шанобливо ставитися до народів і культур інших країн.

     Сучасні завдання громадянського становлення, виховання відповідального громадянина вимагають зміни підходів в освіті, як у змісті, так і в методиці викладання, що суттєво впливає і на зміну позиції вчителя, системи його професійної підготовки та підвищення кваліфікації.

     Педагогам необхідна особлива підготовка в області громадянської освіти, орієнтована на реалії сучасного глобального світу, пощукові методи роботи з інформацією, усвідомленість і цілепокладання у вибудованні педагогічної діяльності, перехід від дерективного до підтримуючого характеру викладання, проведенні рефлексії з приводу досягнутих успіхів і зроблених помилок.

     Учитель-предметник, класний керівник має, насамперед, вирощувати у навчанні громадянську компетентність, формувати необхідні моральні якості. Звичайно, громадянська компетентність є надпредметною, ключовою, і завдання щодо її формування лежить у сфері відповідальності всієї шкільної системи виховання.

     Рада Європи розробила відповідний перелік умов формування громадянської компетентності на уроці, в школі, шкільному середовищі, місцевій громаді та для широкого кола громадян, серед яких такі:

  • активна участь учнів, педагогів, батьків у демократичному управлінні закладом;
  • демократизація методів навчання та виховання, відносин суб’єктів навчально-виховного процесу;
  • поширення методів, орієнтованих на особистість учнів, зокрема реалізація педагогічних проектів, що грунтуються на спільній колективній меті та співпраці учасників навчально-виховного процесу;
  • формування освітніх підходів, що тісно пов’язують теорію і практику;
  • залучення учнів до індивідуального та колективного оцінювання;
  • заохочення обмінів, зустрічей та партнерства між учнями і вчителями з різних навчальних закладів для міжособистнісного взаєморозуміння;
  • поширення методів і підходів навчання, що сприяють вихованню у суб’єктів навчально-виховного процесу толерантності та поваги до культурної та релігійної багатомовності;
  • зближення формальної та неформальної освіти;
  • встановлення відносин громадянського партнерства між школою і сім’єю, громадою, ЗМІ.

Саме формування  і розвиток громадянської компетентності значною мірою залежить від тих освітніх технологій, які використовують педагоги в процесі навчання. Оскільки, учень як суб’єкт навчання отримує від педагога лише певні орієнтири процесу засвоєння знань, а більшість інформації має здобувати сам, основу освітнього простору мають становити інноваційні технології, зорієнтовані не тільки  і не стільки на знаннєвий компонент, скільки на діяльність й особисту творчість.

Формування громадянських знань та компетенцій може також відбуватися через міжпредметну форму діяльності в межах освітнього процесу. Цей підхід дає можливість формувати необхідні знання та вміння не через окрему дисципліну, а через інтегровані освітні області.

Громадянська освіта сьогодні передбачає також посилення уваги учителів до розробки, адаптації й запровадження нових методик навчання і виховання. Необхідною є також розробка критеріїв, змістовного наповнення та методик оцінювання рівнів сформованості громадянської компетентності учнів на різних ступенях навчання у відповідності до базового еталону та вимог державного стандарту.

Таким чином, основним завданням яке постає перед педагогами школи є надання учням практичного багажу знань в різних галузях науки та практики, який поставить їх на високий рівень європейських освітніх стандартів.

Закрити меню